Читаючи Святе Письмо, під’єднуємо наш мозок до інтелекту Творця

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Не все золото, що блищить
  • Другий шанс
        • Читаючи Святе Письмо, під’єднуємо наш мозок до інтелекту Творця

          Кожна людина, зацікавлення якої виходять далеко поза чисто матеріальні та гедоністичні інтереси, рано чи пізно починає шукати різну інформацію та ті «таємничі знання», які б допомогли в житті самореалізуватися, досягти успіху, збагнути мету свого існування та світобудови і просто бути щасливими.

          Коли пошукові системи в інтернеті не задовольняють наші запити і не дають потрібних нам відповідей, ми часто готові платити чималі кошти за книги, тренінги та спеціалізовані курси, які мали би допомогти нам розвинути наші здібності, щоб стати в житті успішними.

          Однак, досягаючи всього того «бажаного», «омріяного» та «обіцяного», після прикладених чималих зусиль, вкладених ресурсів та витраченого часу, можемо почуватися до певної мірі обманутими, бо помічаємо, що ніщо з досягнутого так і не зробило нас по-справжньому щасливими, ― ні гроші, ні успіх та кар’єра ― ніщо.

          Господь створив нас і світ довкола нас і Він єдиний знає як те з чого ми «зліплені», так і те, що може зробити нас успішними та щасливими, але за Його логікою!

          І для цього, щоб це збагнути, потрібно зробити лише одну важливу річ ― підключити наш розум до Творчого інтелекту Бога! І найкращий та надійний спосіб «вживити» в наш розум «GPS” Бога ― це читати ЙОГО СЛОВО!

          Тому молимось «Царю небесний» і “інстальовуємо” Божі Знання в наше серце

          ПСАЛОМ 13 (14)

          Каже безумний у своїм серці: “Немає Бога!” Зіпсувалися, мерзоту коять; нема нікого, хто добро чинив би.

          Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога.

          Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного.

          Невже не схаменуться всі ті лиходії, що поїдають мій народ, наче б то хліб їли? Вони Господа не призивають,

          тим і дрижатимуть від страху, бо Бог – із родом справедливих.

          Над замислом убогого ви хочете сміятись, проте Господь – його притулок.

          Коли б то вже прийшло з Сіону Ізраїля спасіння! Коли Господь поверне долю свого люду, зрадіє Яків, утішиться Ізраїль!

          Отець Володимир МІСТЕРМАН

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Не все золото, що блищить
        • Другий шанс
          • Оціни

            [ratemypost]